З 27 травня скасовано можливість подання паперової звітності

Закон № 2260, окрім інших суттєвих новацій, прибрав із «Перехідних положень» норму підпункту 69.26 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, яка давала право платникам податку на період воєнного і надзвичайного станів подавати до контролюючого органу декларації та інші документи в паперовому вигляді.

Цей підпункт стосувався саме права вибору платника податків, що було скасовано з 27.05.2022 року – з дати, коли Закон набув чинності. Відповідно, ми вже не можемо вибирати подання паперової звітності за травень 2022 року і далі (подається до 20 червня) та за півріччя 2022 року і більш пізню (подається до 10 серпня).

Норми ПКУ щодо можливості подання паперової звітності

Чи означає це, що ми взагалі тепер маємо здавати звітність виключно в електронному вигляді? Однозначно ні.

Чому? Тому що Податковий кодекс встановлює широкі можливості щодо подання звітності у різних формах і форматах. Перш за все йдеться про п. 49.3 ПКУ, який встановлює три варіанти подачі звітності: особисте подання, поштою і в електронному вигляді.

Але є один маленький нюанс: подавати звітність за вибором ми можемо тільки тоді, коли Кодекс не передбачає інших умов.

Випадки, коли подання е-звітності є обов’язковим

Хочу наголосити, що саме п. 49.4 ПКУ встановлює три випадки, коли звітність має обов’язково подаватися в електронному вигляді. Згадаймо їх разом.

• Будь-яка звітність платників, які належать за класифікаційними ознаками до великих та середніх підприємств.

Бачимо у Податковому кодексі, що такі платники мають здавати звітність виключно в електронній формі. А хто такі великі та середні підприємства? Інформацію про це знаходимо в ст. 2 Закону «Про бухгалтерський облік», що дає нам алгоритм класифікації і встановлює три критерії відбору для кожного виду підприємств, зокрема для середнього і великого.

Нагадаю, що орієнтуємося для класифікації на фінансову звітність за попередній рік (тобто за 2021 рік). І умовою переходу до іншої класифікаційної групи буде невідповідність 2 роки поспіль попередньому критерію.

• Звітність платників ПДВ.

Тут нам вже не потрібно класифікуватися, тому що виключно ознака приналежності до статусу платника ПДВ зобов’язує нас звітуватися в електронному вигляді.

• Фінансова звітність.

Але тут маємо поєднання: подавати фінансову звітність в електронному вигляді мають лише ті платники податку на прибуток і неприбуткові підприємства, які подають податкову звітність в електронній формі. І тут буду казати: «дивись пункт 1» – тобто ті платники, що належать до середніх і великих.

Ось такі правила встановлені в ПКУ. І скасування пункту 69.26 щодо можливості подання звітності в паперовому вигляді фактично відсилає зазначених платників до обов’язку подавати звіти саме в електронній формі.

Недотримання правил подання е-звітності може бути підставою для неприйняття податкової декларації

У такому разі контролюючий орган може надати письмову відмову протягом п’яти робочих днів з дня отримання декларації, якщо, наприклад, звітність, яка має бути подана в електронному вигляді, була надіслана в паперовому (п. 49.11 ПКУ).

В деяких випадках можливе подання звітності за «воєнними» правилами

Якщо немає можливості звітуватися в електронному вигляді тоді, коли ми з вами обов’язково маємо це зробити, ми будемо керуватися правилами пункту 69.1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ: у разі відсутності можливості виконати всій податковий обов’язок, ми не виконуємо його не період воєнного стану без штрафних санкцій і маємо плюс 6 місяців на його виконання після того, як воєнний стан закінчиться.

Підсумки. З 27 травня 2022 року у платників податку забрали можливість подавати звітність у паперовому вигляді, але стосується це виключно тих випадків, коли Податковий кодекс зобов’язує подавати звітність в електронному вигляді. Отже, маємо той факт, що ми повертаємось до того порядку подання звітності в електронному або в паперовому вигляді, який був передбачений у ПКУ в мирні часи. Ну а що робити тим, у кого взагалі немає можливості подавати звітність в електронному вигляді? В цьому випадку будемо користуватися правилами, які встановлюють воєнні положення Податкового кодексу у разі неможливості виконання свого податкового обов’язку.