Основні засоби і запаси: від отримання до списання

Додаткові матеріали

Презентація

Чекліст для бухгалтера «Довіреність на отримання ТМЦ: вимоги і зразок заповнення»

Наказ про введення в дію норм витрати сировини на виробництво

Наказ про затвердження норм витрат мастильних матеріалів

Наказ про збільшення норм витрат матеріалів у зимовий період

---

Текстове розшифрування відео

Додаткові витрати на придбання запасів

При визначенні первісної вартості запасів, окрім суми, зазначеної в первинних документах постачальника, враховується перелік додаткових витрат. До них належать суми ввізного мита, непрямі податки, що не відшкодовуються підприємству, транспортно-заготівельні витрати, а також інші витрати, пов'язані з придбанням і доведенням запасів до стану, придатного для використання.

 

Суми ввізного мита та особливості імпорту

Джерелом інформації про суми ввізного мита є вантажна митна декларація. При переміщенні товару через митний кордон України митниця звіряє задекларовану вартість і визначає базу для обрахування мита та податку на додану вартість (ПДВ). Митна вартість товарів може бути визнана іншою та відрізнятися від вартості, зазначеної в первинних документах.

Первісною вартістю запасів є вартість, зафіксована в документах від постачальника (наприклад, в інвойсі чи договорі зі специфікацією), яка перераховується за курсом Національного банку України (НБУ). Митна вартість є лише базою для розрахунку мита та ПДВ.

При відображенні операцій в обліковій програмі, коли накладні є місткими, а ставки мита на різні категорії товарів відрізняються, суми ввізного мита розподіляються для формування коректної собівартості активів.

Під час оприбуткування імпортних запасів здійснюється перевірка та звірка таких документів:

• Інвойс постачальника та договір (перевірка кількості, ціни та загальної суми).
• Вантажна митна декларація (перевірка відповідності кількості та бази визначення мита). У разі виявлення розбіжностей у кількості між інвойсом та митною декларацією виникає необхідність коригування бази оподаткування.
• Товарно-транспортна накладна (ТТН) перевізника (звірка кількості та вартості доставленого вантажу).
• Виписка за рахунком або дані з електронного кабінету на митниці (підтвердження фактично здійснених митних платежів).

 

Суми непрямих податків та транспортно-заготівельні витрати

Якщо підприємство не є платником ПДВ і не відшкодовує цей податок, сума ПДВ, сплачена при придбанні або на митниці, включається до первісної вартості запасів.

До складу транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) включаються:

• Затрати на заготівлю запасів: Витрати на безпосередню заготівлю матеріальних цінностей у місцях їхнього вирощування чи знаходження (наприклад, заготівля сільськогосподарської продукції, ягід або грибів у лісах). Витрати на утримання відділу постачання сюди не належать.
• Оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи: Витрати на завантаження запасів зі складу продавця у транспортні засоби (фури, судна), розвантаження контейнерів та доставку до місця призначення.
• Транспортування: Витрати на перевезення запасів усіма видами транспорту до місця їхнього використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування. На території України доставка може здійснюватися загальноукраїнськими перевізниками (наприклад, «Нова пошта» або «Міст»).

 

Методи обліку та розподілу транспортно-заготівельних витрат

Транспортно-заготівельні витрати можуть обліковуватися двома способами, що закріплюється в обліковій політиці підприємства:

1. Безпосереднє включення до первісної вартості: Застосовується за умов невеликих та ідентифікованих поставок, коли на підставі видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та акта виконаних робіт перевізника можна чітко віднести витрати на конкретну партію запасів.
2. Облік на окремому субрахунку: Застосовується у випадках, коли підприємство на постійній основі наймає перевізника для періодичної доставки великої номенклатури різнотипних товарів. За наявності значної кількості звітів та даних про кілометраж точна ідентифікація ТЗВ у собівартості кожної одиниці є економічно недоцільною та складною.

При використанні окремого субрахунку сума ТЗВ розподіляється між сумою залишку запасів на кінець місяця та сумою запасів, що вибули (пропорційно до обсягу вибуття). Фактична первісна вартість запасів складається із залишку на рахунку 20 і залишку на субрахунку обліку ТЗВ, які відображаються роздільно в оборотній сальдовій відомості.

Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули. Вона списується на ті самі рахунки витрат, у кореспонденції з якими відображено вибуття запасів:

• рахунок 943 — при разових продажах запасів;
• рахунок 902 — при стабільному продажу товарів;
• рахунок 901 — при реалізації готової продукції.

 

Практичний приклад розподілу транспортно-заготівельних витрат

Для коректного ведення обліку необхідно розуміти логіку процесу розподілу, а не лише механічні алгоритми автоматизованих програм, що дозволяє уникати помилок та викривлення сальдо.

 

Вихідні дані:

• Залишок запасів на початок місяця: 100 умовних одиниць.
• Залишок ТЗВ на окремому субрахунку на початок місяця: 20 умовних одиниць.
• Надійшло запасів протягом місяця: 500 умовних одиниць.
• Витрати на ТЗВ для отримання нових запасів: 110 умовних одиниць.
• Вибуло запасів протягом місяця: 400 умовних одиниць.
• Залишок запасів на кінець місяця: 200 умовних одиниць (100 + 500 - 400).

Розрахунок:

1. Сума ТЗВ на початок місяця та купівельних ТЗВ:

20 + 110 = 130 умовних одиниць

1. Загальна вартість запасів на початок місяця та тих, що надійшли:

100 + 500 = 600 умовних одиниць

1. Коефіцієнт (середній відсоток) ТЗВ:

130 : 600 = 0,216667 (21,67%)

1. Сума ТЗВ, що відноситься до запасів, які вибули (підлягає списання на витрати): 400 х 0,216667 = 86,67 
2. Залишок ТЗВ на кінець місяця:

130 - 86,67 = 43,33 (200 х 0,216667)

 

Інші витрати на доведення запасів до придатного стану

До первісної вартості включаються також витрати на допрацювання та підвищення якісно-технічних характеристик запасів, якщо вони надходять у стані, не придатному для запланованого продажу чи використання. Сюди належать матеріальні витрати та витрати на оплату праці персоналу, який виконує такі роботи:

• Фасування та пакування: Наприклад, при закупівлі цукру в тоннах та його подальшому перефасуванні в дрібну вакуумну тару по 500 грамів.
• Комплектування: Створення кінцевого товарного запасу шляхом об'єднання кількох елементів (наприклад, формування подарункових наборів із пляшки алкоголю та склянок у супермаркетах) для продажу як єдиного цілого.
• Затарювання: Обов'язкове пакування продукції, яка не може існувати без тари (наприклад, розлив виготовленої фарби з тонних резервуарів у банки по 1,5–2 літри чи ємності по 15 грамів).
• Розкомплектування: Процес поділу єдиного комплекту на окремі компоненти.
• Додаткова обробка: Наприклад, обробка фруктів спеціальними хімічними речовинами на складах оптових постачальників для збереження їхнього товарного вигляду та якісних характеристик перед відправленням до роздрібних мереж.