Основні засоби і запаси: від отримання до списання

Додаткові матеріали

Презентація

Види вартості ОЗ

Наказ про оцінку придбаного майна

---

Текстове розшифрування відео

Види вартості основних засобів та необоротних активів

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (П(С)БО 7) та Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, у практиці фінансового та податкового обліку виділяють кілька взаємопов'язаних видів вартості матеріальних активів. Розуміння цих категорій є базовою умовою для коректного відображення необоротних активів у звітності.

• Вартість, яка амортизується: Грошова сума, яка підлягає поступовому перенесенню на витрати підприємства протягом установленого строку корисного використання об'єкта. Вона визначається як різниця між первісною (або переоціненою) вартістю активу та його ліквідаційною вартістю.
• Первісна вартість: Історична (фактична) собівартість необоротного активу, сформована з усього комплексу витрат, пов'язаних з його придбанням, спорудженням або виготовленням.
• Переоцінена вартість: Вартість об'єкта основних засобів після проведення його переоцінки (уцінки або дооцінки) до рівня справедливої вартості на дату балансу.
• Залишкова вартість: Різниця між первісною (переоціненою) вартістю об'єкта та сумою накопиченого за час його експлуатації зносу (рахунок 10 мінус рахунок 13). Саме ця вартість відображається у фінансовій звітності (балансі) підприємства.
• Ліквідаційна вартість: Сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротного активу після закінчення строку його корисного використання, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію.
• Сума очікуваного відшкодування: Найбільша з двох величин: чиста вартість реалізації активу або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від його подальшого використання.

 

Формування первісної вартості та капіталізація витрат

Формування первісної вартості відбувається під час накопичення капітальних інвестицій на рахунках 15-ї групи. Складовими первісної вартості є:

• Суми, що сплачуються постачальникам за договорами купівлі-продажу;
• Реєстраційні збори, державне мито та інші аналогічні платежі, пов'язані з набуттям прав на об'єкт;
• Суми ввізного мита при імпорті обладнання;
• Суми непрямих податків (зокрема ПДВ), якщо вони не відшкодовуються підприємству (наприклад, якщо підприємство не є платником ПДВ);
• Витрати на страхування ризиків доставки;
• Витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження та запуск у роботу (витрати, що накопичуються на рахунку 1522 чи 1532 при залученні сторонніх підрядників або технічного персоналу);
• Інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основного засобу до стану, в якому він придатний для використання за призначенням (пункт 14 П(С)БО 7).

Первісна вартість об'єкта основних засобів (відображена на рахунку 10 або 11) надалі збільшується на суму витрат, пов'язаних із його поліпшенням. До таких операцій належать модернізація, модифікація, добудова, дообладнання та повна реконструкція об'єкта, які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод від його експлуатації. Наприклад, зведення мансардного поверху чи збільшення загальної площі офісного приміщення вважається реконструкцією (капітальним поліпшенням), що збільшує вартість активу для подальшої спільної амортизації, а не поточними витратами на утримання або ремонт.

 

Порядок переоцінки основних засобів та регулярність процедури

Відповідно до пункту 16 П(С)БО 7, підприємство має право переоцінювати об'єкти основних засобів, якщо їх залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої (ринкової) вартості на дату балансу. Проведення переоцінки є добровільним управлінським рішенням керівництва та власників, спрямованим на підвищення інвестиційної привабливості, демонстрацію реального потенціалу необоротних активів у балансі перед інвесторами чи отримання банківського кредитування під заставу майна (наприклад, комерційної нерухомості).

При проведенні переоцінки діють суворі облікові правила:

1. Одночасність: У разі переоцінки одного об'єкта обов'язково переоцінюються всі інші об'єкти цієї самої групи основних засобів (наприклад, при зміні вартості одного офісу на рахунку 103 необхідно переоцінити решту приміщень цієї групи). Вибірковий переоціночний облік з метою штучного регулювання фінансових результатів заборонений.
2. Регулярність: Якщо підприємство розпочало процес переоцінки активів певної групи, надалі така процедура має проводитися з регулярністю, яка забезпечуватиме мінімальне відхилення залишкової вартості на дату балансу від їхньої справедливої вартості.

 

Розрахунок залишкової та ліквідаційної вартості для фінансової звітності

Залишкова вартість виступає головним індикатором оцінки необоротних активів у фінансовій звітності та розраховується за формулою:

Залишкова вартість = Первісна (або переоцінена) вартість - Накопичений знос

У плані рахунків для розрахунку аналізуються дані дебету рахунку 10 (або 11) та кредиту рахунку 13. Отриманий показник відображає вартість активів підприємства, яка ще не була перенесена на витрати.

Ліквідаційна вартість визначається комісією підприємства безпосередньо під час введення матеріального активу в експлуатацію. Вона базується на суб'єктивному судженні та оцінці ринкових умов. Для металомістких об'єктів (наприклад, промислових станків, верстатів, підйомників) ліквідаційною вартістю виступає очікувана ринкова вартість металобрухту або окремих вузлів, які можна вилучити, продати чи використати повторно після списання обладнання. Повне списання вартості таких активів на поточні витрати через амортизацію без урахування ліквідаційної вартості є методологічною помилкою.

 

Зменшення корисності необоротних активів

Зменшення корисності — це відображення в обліку втрати майбутніх економічних вигод від експлуатації необоротного активу, що виникає внаслідок перевищення його залишкової вартості над сумою очікуваного відшкодування.

Процедура зменшення корисності ініціюється у випадках настання об'єктивних негативних чинників (руйнування, пожежі, повені, підтоплення, пошкодження внаслідок обстрілів). Якщо залишкова вартість будівлі за обліковими даними становила умовний еквівалент 100 000 доларів, а через пошкодження сума очікуваного відшкодування (ринкова ціна продажу пошкодженого об'єкта або вигода від його обмеженого використання) впала до 50 000 доларів, різниця підлягає уцінці.

Зменшення корисності проводиться виключно за управлінським рішенням керівництва на підставі:

• Результатів обов'язкової або позачергової інвентаризації активів;
• Документального підтвердження форс-мажорних обставин;
• Офіційних розрахунків та первинних документів, що обґрунтовують зміну суми відшкодування.

 

Відображення операцій надходження в бухгалтерських реєстрах

При введенні інформації до бухгалтерської бази даних на основі первинних документів тип надходження деталізується залежно від характеристик та готовності об'єкта до використання.

• Надходження готового об'єкта: Відображається за дебетом рахунку 1521 (основні засоби) або 1531 (інші необоротні матеріальні активи). Після формування документа надходження активи вводяться в експлуатацію на рахунок 104 чи 1121. Наприклад, придбання дороговартісного мобільного телефону за рахунок попередньої оплати (дебет рахунку 3711 — кредит рахунку 631) з подальшим оприбуткуванням на рахунок 1521 та перенесенням на рахунок 104. Якщо купується набір інструментів за вартістю нижче встановленого порогу основних засобів, капітальні інвестиції проходять через рахунок 1531 із введенням на рахунок 1121.
• Самостійне виготовлення та комплектація: Витрати акумулюються за дебетом рахунків 1522 або 1532. При створенні об'єкта власними силами (наприклад, малоцінного необоротного матеріального активу) здійснюється списання деталей та матеріалів із субрахунку 2011, нарахування заробітної плати задіяному персоналу та відповідного єдиного соціального внеску (ЄСВ) за дебетом рахунку 1532. Після накопичення повної суми витрат сформована первісна вартість списується за дебетом рахунку 1121.

Бухгалтерський контроль операцій з необоротними активами завжди передбачає чітку послідовність дій: детальний аналіз договорів, актів та накладних, однозначна ідентифікація виду та групи активу, правильний вибір транзитного субрахунку 15-ї групи та обов'язкова перевірка сформованих у програмі проведень.