Податкові перевірки: повний цикл дій бухгалтера і юриста

Додаткові матеріали

Презентація

Бухгалтерська енциклопедія «Облікова політика підприємства: ТОП-7 практичних порад & зразки»

---

Текстове розшифрування відео

Законодавчі підстави та критерії витребування додаткової інформації контролюючими органами

Під час проведення податкового контролю посадові особи контролюючих органів часто виходять за межі аналізу виключно первинних документів та договорів, вимагаючи від платників податків надання детальних письмових пояснень, економічних розрахунків, облікових політик та внутрішніх положень. Базисом для визначення обов'язків платника податків щодо ведення та надання документації є пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України. Відповідно до цієї норми, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/чи податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Виходячи з наведеної норми, витребувана контролюючим органом інформація має одночасно відповідати двом обов'язковим умовам:

• бути безпосередньо пов'язаною з обчисленням та сплатою податків і зборів;
• ведення та складання таких документів має бути прямо передбачене чинним законодавством України.

Якщо внутрішній наказ по підприємству стосується виключно організаційних питань (наприклад, переміщення відділу кадрів до іншого робочого кабінету), він не пов'язаний із розрахунком податкових зобов'язань, а тому не належить до предмета перевірки. Натомість наказ про визначення певного дня вихідним безпосередньо впливає на порядок розрахунків із персоналом, виплату заробітної плати, формування витрат та обчислення податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору, через що підлягає перевірці.

У разі витребування документів, ведення яких є добровільним (наприклад, калькуляція собівартості, що має плановий характер, або деталізовані розшифровки телефонних дзвінків та електронного листування з юридичними консультантами для підтвердження реальності послуг), платник податків має право оцінювати доцільність їх надання, оскільки обов'язок складання та зберігання таких даних законодавством не встановлено.

Роль внутрішніх регламентів підприємства у системі податкового захисту та судова практика

Внутрішні положення суб'єкта господарювання (зокрема, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про преміювання, положення про використання службового транспорту, про відрядження, про представницькі витрати тощо) виконують кілька ключових функцій. Вони уніфікують підходи та регламентують процеси на підприємстві, закріплюють відповідальних посадових осіб на кожному етапі, визначають чіткий документообіг (строки складання, передачі та зберігання документів), а також обґрунтовують порядок врегулювання потенційно ризикових господарських операцій.

Належна організація внутрішнього контролю, зафіксована у регламентах, знижує ймовірність виникнення системних помилок та демонструє контролюючому органу прозорість процесів, що може мінімізувати суб'єктивний інтерес інспекторів до відповідних ділянок обліку. Окрім цього, якісно виписані внутрішні регламенти є вагомим аргументом під час судового оскарження рішень контролюючих органів, особливо у сферах, де порядок правового регулювання на загальнодержавному рівні є недостатньо деталізованим.

Згідно з практикою Верховного Суду, внутрішні документи підприємства мають вирішальне значення для підтвердження правомірності формування витрат. Зокрема, у судових спорах щодо списання паливно-мастильних матеріалів правова позиція вищих судових інстанцій підтверджує обов'язковість наявності внутрішніх наказів та положень підприємства, які встановлюють індивідуальні норми витрат палива з урахуванням специфіки техніки та умов експлуатації, оскільки скасування або відсутність загальних державних норм покладає обов'язок такого врегулювання безпосередньо на суб'єкта господарювання.

Усі внутрішні положення є офіційними документами підприємства і мають бути затверджені відповідними наказами керівництва з дотриманням вимог інструкції з діловодства. Оскільки розробка більшості таких положень (за винятком облікової політики та документів, обов'язковість яких визначена трудовим законодавством) є добровільною, рішення про їх надання інспекторам приймається платником податків самостійно.

Практичне застосування положень про ціноутворення та порядок надання пояснень і розрахунків

Типовим прикладом ефективного використання внутрішнього регламенту є положення про ціноутворення. У разі реалізації товарів або послуг різним категоріям покупців за неоднорідними цінами у контролюючого органу виникає ризик донарахування податкових зобов'язань з ПДВ виходячи зі звичайної (найвищої) ціни. Наявність затвердженого положення про ціноутворення, яке чітко регламентує надання знижок за першу покупку, обсяг замовлення, умови доставки (самовивіз чи доставка постачальником), дозволяє обґрунтувати різницю в цінах та зняти претензії інспекторів. Якщо внутрішні положення мають формальний характер (скачані з відкритих джерел без адаптації до реальних процесів компанії), їх надання контролюючому органу є недоцільним.

При отриманні письмових запитів про надання пояснень платнику податків слід враховувати, що викладена інформація з високою ймовірністю буде детально відображена в акті перевірки. Письмові пояснення мають містити виважену аргументацію з посиланнями на конкретні норми законодавства, актуальну судову практику та офіційні роз'яснення державних органів. Якісно підготовлені пояснення у разі незгоди інспектора з позицією підприємства стають правовою основою для складання заперечень до акта перевірки та подальшого оскарження.

Вимоги щодо надання розрахунків в електронному чи паперовому вигляді оцінюються залежно від їхнього впливу на показники фінансової та податкової звітності. Розрахунки управлінського характеру (наприклад, показники реквізитів рентабельності) не пов'язані з обчисленням податків, тому не є обов'язковими для передачі інспекторам. Натомість математичні розрахунки дисконтування довгострокових зобов'язань або розрахунки забезпечення (резервів) майбутніх витрат є невід'ємною частиною відповідних бухгалтерських довідок. Надання таких розрахунків є обов'язковим, оскільки їх відсутність дозволить контролюючому органу кваліфікувати відображені в обліку суми як непідтверджені та визнати відповідні витрати чи доходи неправомірними.

Податковий контроль не обмежується лише перевіркою первинних документів та договорів, а тому внутрішні положення, розрахунки, листування та письмові пояснення є важливими непрямими доказами правомірності дій платника податків.