ІТ-послуги: особливості надання та обліку, податкові ризики та правила

Додаткові матеріали

Презентація

Види і групи нематеріальних активів

Строки амортизації нематеріальних активів

---

Текстове розшифрування відео

Класифікація створеного продукту: актив чи товар

Будь-яка створена комп'ютерна програма або база даних згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права» є об'єктом авторського права. Наявність майнових прав є підставою для визнання активу. У бухгалтерському обліку такий актив може класифікуватися як товар або як нематеріальний актив.

Коли програмний продукт розробляється з нуля, відбувається формування сукупності майнових прав, які втілюються у нематеріальному активі. Продуктові IT-компанії в обліковій політиці мають орієнтуватися саме на створення нематеріального активу, незалежно від того, чи здійснюється розробка на замовлення, чи для подальшого продажу примірників.

Нематеріальний актив визначається як немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. На відміну від основних засобів або запасів, визначення нематеріального активу в ПСБО 8 не містить жорстких обмежень щодо строку корисного використання (до 12 місяців чи більше).

Визнання та відображення на рахунках обліку

Об'єкт розробки має бути відображений на балансі як нематеріальний актив за умови, що підприємство має:

• Намір, технічну можливість та ресурси для доведення активу до стану придатності для реалізації або використання.
• Можливість отримання майбутніх економічних вигод.
• Інструменти для достовірного визначення витрат, пов'язаних із розробкою.

Процес створення акумулює прямі витрати, що формують собівартість продукту. Для цього доцільно використовувати рахунок 23 «Виробництво». Після завершення розробки накопичені витрати з рахунку 23 підлягають перенесенню на рахунок 12 «Нематеріальні активи», зокрема на субрахунок 125 «Авторське право та суміжні з ним права».

Ризики використання товарних рахунків (26, 28)

У бухгалтерській практиці часто зустрічається використання рахунку 26 «Готова продукція» або 28 «Товари» для обліку створеної IT-продукції, призначеної для швидкої реалізації. Проте такий підхід є методологічно спірним з наступних причин:

1. Класифікація у звітності: Рахунки 26 та 28 належать до розділу «Запаси» і підпорядковуються ПСБО 9 «Запаси» та Методичним рекомендаціям № 2. Програмний продукт за своєю суттю є нематеріальним об'єктом, тому його знаходження у розділі запасів може спотворювати достовірність фінансової звітності.
2. Оцінка активу: Згідно з ПСБО 9, запаси відображаються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Застосування цього правила до об'єктів авторського права може призвести до необґрунтованої уцінки та заниження капіталізації компанії.
3. Превалювання сутності над формою: Навіть якщо продукт створений для повного продажу (відчуження майнових прав), він не втрачає ознак нематеріального активу в момент завершення розробки.

Організація субрахунків на рахунку 12

Інструкція № 291 та стандарти обліку не забороняють реалізовувати активи безпосередньо з рахунку 12. Для ефективного управління доцільно передбачити в обліковій політиці розподіл на субрахунках:

• Субрахунок 125/1: Програмні продукти, створені для повної реалізації разом із виключними майновими правами (короткострокове утримання).
• Субрахунок 125/2: Активи, що залишаються у власності компанії для тривалого використання (наприклад, для надання права на використання копій та отримання роялті). Такі активи підлягають амортизації.

Таким чином, створена програмна продукція є нематеріальним активом за своєю економічною природою. Спосіб її подальшого використання — довгострокова експлуатація чи короткострокова реалізація згідно з пунктом 7 ПСБО 8 — лише визначає порядок подальшого обліку, але не вимагає переведення об'єкта до категорії запасів на товарні рахунки.