Заголовок тимчасово відсутній

так, може. Відносини, що виникають у межах договору позички, регулюють як “спеціальна” глава 60 Цивільного кодексу України, так і “орендна” глава 58 ЦКУ. Тому порядок їх оформлення дещо схожий. Водночас договір позички має свої відмінні риси.

По-перше. Відповідно до ч. 1 ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ (у нашому випадку — автомобіль) для користування протягом встановленого строку. Водночас користування річчю буде безкоштовним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ч. 2 ст. 827 ЦКУ). Тож про те, що працівник передає транспортний засіб у користування підприємству на безоплатній основі, слід обов’язково прописати в договорі позички. Інакше такі відносини можуть бути визнані орендними.

По-друге за договором позички право власності на річ, що передається в позичку (автомобіль), до користувача не переходить. Тобто річ передають тільки в користування. Інші складові права власності, а саме право розпорядження та володіння такою річчю, користувач не отримає. Себто користувач не має права продати об’єкт, узятий у позичку, чи передати в користування іншій юридичній особі.

Адже позичкодавець має право вимагати розірвання договору позички та повернення речі в будь-який момент, якщо (ч. 2 ст. 834 ЦКУ):

• у зв’язку з непередбаченими обставинами автомобіль став потрібен йому самому;


• користування авто не відповідає його призначенню та умовам договору;


• автомобіль самовільно передано в користування іншій особі;


• унаслідок недбалого поводження з автомобілем він може бути знищений чи пошкод­же­ний.

По-третє свої особливості має оформлення договору позички автомобіля. Цей договір, укладений з фізособою (працівником), має бути оформлений у письмовій формі.

Щодо нотаріального посвідчення такого договору, то в разі позички автомобіля його необов’язково робити. Це випливає із ч. 4 ст. 828 ЦКУ.

Однак податківці часом ігнорують цей факт і наполягають на тому, що договір позички підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на нього поширюються норми глави 58 ЦКУ, а отже — і ч. 2 ст. 799 ЦКУ (див. лист ДФСУ від 22.11.16 р. № 12487/З/99-99-13-01-02-14). Тому тим, хто вагається, чи засвідчувати договір позички, краще завітати до нотаріуса.

По-четверте строк дії договору сторони визначають самостійно. Якщо ж строк не обумовлено, то він визначається метою передачі авто в користування (ст. 831 ЦКУ).

По-п’яте у договорі також радимо прописати:

• правила користування автомобілем (працівник може наділити підприємство правом передавати автомобіль іншим особам тощо);


• хто нестиме витрати на обслуговування автомобіля та ін.

Раді допомогти, звертайтесь ще!