Заголовок тимчасово відсутній

Відповідно до пп. 14.1.212 ПКУ, реалізація пального для цілей розділу VI ПКУ – це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.
Тобто реалізацією пального є физична передача самого пального, а не паливних карток. При використанні паливних карток реалізація пального відбувається на акцизному складі, де були отоварені картки і фізично отримане пальне.

Тож операція з реалізації паливних карток та талонів на пальне, під час якої не відбувається фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, не належить до операцій з реалізації пального в розумінні пп. 14.1.212 ПКУ. Докладніше про це можна почитати тут.

Але якщо замовник транспортних робіт захоче надати власне пальне (а не картки чи талони!) підряднику-перевізнику, йому доведеться реєструватись платником акцизного податку зі всіма наслідками — складанням АН та звітністю з акцизного податку. Такі ж самі наслідки виникнуть, якщо замовник та підрядник укладуть угоду про передачу у власність підрядника залишку пального, яке вже отримано підрядником і не використано ним. Також не можна робити повернення залишку фізичного пального від підрядника до замовника. Загалом, не можна фізично передавати пальне, якщо сторони договору не зареєстровані платниками акцизу. Вже отримане підрядником пальне повинно бути використане ним повністю.

Далі, якщо за умовами договору перевезення право власності на пальне не переходить до підрядника, то підрядник повинен звітувати про використання пального як про виконання робіт з використанням матеріалів замовника. Це стосується також і даної ситуації, коли підряднику передається не паливо, а паливні картки, за якими він отримує паливо у постачальників.

Підрядник відповідає за неправильне використання палива замовника (наприклад, за непродуктивні витрати палива під час виконання робіт, втрату палива тощо) і зобов'язаний надати замовникові звіт про використання палива та повернути його залишок. У договорі підряду мають бути встановлені норми витрат палива, строки повернення його залишку, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Хоча в такому випадку норми витрат пального де-факто надаються постачальником, вони мають бути узгоджені обома сторонами саме в договорі, тому що пальне належить замовнику.

Також у договорі підряду сторони визначають, яким документом буде оформлюватися передача паливних карток виконавцю. Зокрема, якщо не відбувається перехід права власності до виконавця, зазвичай використовують акти приймання-передачі.

Отже, в бухобліку замовник оприбутковує паливні картки на субрахунок 203, а потім відображає їх передання виконавцю як переміщення карток між місцями зберігання. Після отримання звіту виконавця про використання матеріалів замовника останній складає акт списання пального на вартість транспортування тих вантажів, які були перевезені виконавцем. Напрямок списання пального залежить від того, для яких цілей здійснювалися перевезення.

Раді допомогти, звертайтесь ще!